Інтелектуальнo-розважальна гра «Хто зверху?»

Мета: прищеплювати любов до історії, виробляти  вміння використовувати здобуті  теоретичні знання на практиці;

розвивати пізнавальні здібності учнів, інтерес до історії як до науки, творчу активність, вміння швидко та раціонально приймати рішення, логічно мислити, працювати в команді.

Пояснення: У грі  беруть участь дві команди — хлопців та дівчат.

Дуель команд дівчат і хлопців  ділиться на сім раундів, що складаються з різних конкурсів. Переможець визначається у фінальному раунді, де бали переможця зростають удвічі. Ведучі є капітанами команд, тобто ведуча є капітаном команди дівчат, а ведучий – капітаном команди хлопців. Команда складається з п’яти  учасників учнів 9, 11 кл.

Хід гри

Ведучий. Доброго дня!  Ми  вітаємо Вас на  грі «Хто зверху?»!   Вас вітають ведучі гри : чарівна,  енергійна, спортивна, цілеспрямована Ірина.

Ведуча. Та симпатичний Євген з чудовим почуттям гумору

 Хто розумніший -  чоловіки чи жінки? Тисячі років людство шукає відповідь на це філософське питання. Та сьогодні ми переконаємося в тому, що  дівчата не лише найчарівніша половина людства, а й найрозумніша.

Ведучий. І  сама наївна… Адже відмінницями в школі є завжди дівчата, а керівні посади  та депутатські крісла зазвичай  займають  чоловіки!

Ведуча. А я все одно переконана, що найрозумніші – дівчата, і ми сьогодні в цьому переконаємо усіх присутніх.

(представляє команду дівчат, вказуючи на їх риси характеру та досягнення )

Ведучий. Ми дуже раді, що у дівчат така сильна  команда, але й команда хлопців нічим не гірша.(представляє аналогічно  команду хлопців)

Гуртуймося, Братове - Українці! Лиш через терни шлях веде до зір (В. Шовкошитний)

Стрічка до стрічки , крапля до краплі, колос до колосу, рука до руки…

Єдність – це спільне минуле, сумісне теперішнє та щасливе майбутнє.

Єдність – це щасливі посмішки на обличчях, доброзичливе «Здрастуй» на вулиці та спокій в державі. У чому ж наша сила?

У єднанні. Навіщо Лівобережна та Правобережна Україна? Навіщо Західна? У нас одна на всіх Батьківщина – Україна. Де ще на планеті є такі запашні білі вишневі сади навесні, тепле, ласкаве сонце, така неповторна червона калина з вікном, верба, яка так ніжно лоскоче обличчя своїми листочками. Об’єднаймося заради її краси!

  Ще з дитинства я намагалася осягнути глибокий зміст цього слова, єднання. На перший погляд звичайнісінького, але дуже важливого. Я запитувала у матері, тата, бабусі – що воно є таке. Мама казала, що єдність – це насамперед добробут родини. Це пісні, що співали у хаті вечорами, це український хліб, який спечено її власними руками. Моя бабуся – щира  захоплениця української літератури. Її чарує український танець, мелодійна пісня. Вона строго вірить, що серед письменників, поетів є справжні творцы слова, усі з них, що не є, каменярі, мов той Франко. Вони піднімають важкі камені та тягнуть їх  у своє довге і без того складне життя. Для неї єдність знаходиться у кожному рядку «Кобзаря».

Маю честь ( "Чому я поважаю професію військового")

    Кожен із нас у недалекому майбутньому повинен буде вирішувати дуже важливе питання – який життєвий шлях обрати. Від правильного вибору професії залежить щастя людини. Якщо у професійній сфері ти здатен реалізуватися як особистість, можна сказати, що життя прожив не даремно. Але, маючи райдужні плани на майбутнє, не слід забувати, що основою успіху в будь-якій діяльності є невтомна праця, вдосконалення своїх навичок, розвиток природних здібностей.

   Із самого дитинства я займаюся спортом, люблю уроки фізкультури, приймаю участь в різноматних спортивних змаганнях з баскетболу, волейболу, футболу. Захищаю честь школи на районних та обласних змаганнях з цих видів спорту, і результати задовольняють. Таким чином я готую себе до майбутньої професій – професії військового.

   Стати військовим я захотів давно, коли ще сидів на колінах у свого прадідуся, ветерана Великої Вітчизняної війни, і захоплено перебирав медалі на його грудях. Вони були важкі, прохолодні і кожна зі своєю історією. Годинами, розкривши рот, я слухав розповіді про страшну кровопролитну війну, малюючи в своїй дитячій уяві картини запеклих боїв.