Виховна робота

Сценарій виховного заходу «Трагедія Бабиного Яру»

Мета: розкрити суть трагедії БабиногоЯру, пояснити її вплив на долю людства, формування історичної пам'яті сучасників, викрити людино ненависницьку політи­ку нацизму, формувати в учнів у свідомлення того, що мир, життя і злаго­да між людьми — найвищі на землі цінності.

Вступне слово вчителя

Шановнідрузі! Нашзахідприсвяченотрагічнійпам'ятіБабиного Яру. Кожного року 29 вересня за рішеннямВерховної Ради України в школах нашоїдержавипроводяться уроки пам'яті. У цей день 1941 року нацистизнищили в Києві десятки тисячгромадян, мешканцівміста, більшість з якихбулиєвреями. Серед невинно закатованихбулитисячіукраїнців, громадяніншихнаціональностей. Усі 778 днівнімецькоїокупації в Києвітривалирозстріли і насильства. Злочини в Бабиному Яру пере­вершиливсівідомі до цього часу трагедії. Але це не тількитрагедіямину­лоївійни, це урок на майбутнє,якийзнову і зновунагадує, як важливозапобігатинасильству та берегти мир.
Ведучий.
Бабиним Яром називаликручі на околицяхміста. Одні казали, що тут колись правив воєводаБабій, тому за йогопрізвищем назвали яр; іншістверджували, що до 1917 року там стояв маєтокпоміщика на прізвисько Баба; третівважають, що яр одержав назву тому, щожінкизбирали там дрова та гриби. Ширина ярів доходила до 300, глибина до 50 метрів, довжинаярів досягала 3,5 кілометра. Самецемісцефашистські загарбникивирішиливикористати для своїхзлочинів.
Ведуча. 
19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянськівійсь­казалишили м. Київ. У цей же день німецьківійська вступили в місто.Фашистськийєфрейтор, поглянувшип'яно,
Зрозгону ударив прикладом щосили,—
І клавішізлякано заголосили.
Чичуєте, друзі, визойкфортеп'яно
У Києвідальнім? Крізьніч і пожари
До нас долітає і зве неустанно —
До кари, до лютої кари!
Ведучий. 

Смерть і насильствоприніснімецький «новий порядок». Першими жертвами Бабиного Яру стали київськіпідпільники і цига­ни,— їхзнищиливже 20 вересня. А починаючи з 22 вересня, до страшнихярівпотяглисямашини з єврейськимнаселенням. 28 вересня в містіз'явилисьоголошення, якінаказуваливсімєвреяммістанегайно прийти до Лук'янівськогоцвинтаря.

Багатохтоздогадувався, що Бабин Яр — це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисячкиянвирушилиу свою останню путь.

Звучитьпісня О. Розенбаума «Долгая дорога лета»

Ведуча. 
Ті, хтоприйшли до Бабиного Яру, вженіколи не поверну­лися. Десятки тисяч людей булорозстріляно з 29 вересня по 2 жовтня 1941 року.Звичайний яр, брудний і неохайний,
Тремтливівітидвохблідихосик.
Ні, це нетиша... Незгасимий крик.
Блищить на мокрійтканікрутоярів
Розбитесклостаречихокулярів
І дотліваєкинутийнабік
Скривлений дитячий черевик.
Могильнийвітер з тих ярівповіяв,
Чад смертнихвогнищ, пил дрімучихзгар.
ДивисяКиїв, гнівнолицийКиїв,
Якполум'ямметався Бабин Яр.
За пломіньцей не можебуть покути.
За погарцей нема щеміри мсти.
Будь проклят той, хтозважиться забути!
Будь проклят той, хтоскаже нам: прости!

 Звучать твори Вольфганга Амадея Моцарта.Учнічитають «Реквієм» Д. Павличка.

1-й учень
Владикосвітла, доброти і правди,
Звідси, з небес, на землю нашу стань.
Тут людська кров, пролита без пощади, 
Горить в могилі, як незгасна грань.
Утішплачі і зойки в тьміглибокій, 
Серцярозбиті ласкою вгорни;
Даруй святому праху вічнийспокій, 
Благословенні, непробуднісни.

2-й учень
Ми тут лежимо в піску та глеї,
На всісторонисвітупростерті
Євреї, євреї, євреї,
Діди, матері, немовлята.
Господи, дай нам відпочити
Відсмерті,
Відпогляду ката! 

 3-й учень
Буде суд і буде кара, 
Отверзеться Бабин Яр,
Хлине кров, як повінь яра,
Вдаритьхвиля аж до хмар.
На узвишшяпіднебесне 
Вийдесвітлийсудія.
Крикнуть сурми, — і воскресне 
Вся Давидовасім'я.
Не сховаєтьсяпочвара,
Анівбивця, ніграбар.
Буде суд і буде кара, 
Отверзеться Бабин Яр.
Розпадутьсянебосхили, 
Божа явиться могуть. 
Вийдутьправедні з могили. 
Злих в могилу поведуть.

4-й учень
Боже, ти створив людину,
Дух вселив у темну глину — 
Для добра й святого чину.
Людству дав ти в нагороду 
Власнумудрість, власнувроду,
Заповівбратерство й згоду.
Чом же ми, твоїтворіння, 
Певні смертного терпіння, 
В землю вбиті, мовкаміння?!
Та невже твою подобу
Мали й ті, що нас до гробу 
Поскидали, мов худобу!?
Не над нашоюсудьбою,
Не над людськоюганьбою — 
Зглянься, Боже, над собою!
Зглянься над самим собою!

 5-й учень
Похиленийвітромосіннім
Над Бабиним Яром стою.
Отця сивобородого бачу,
І брата, і матір свою.
Не тут вони тяжко вмирали,
Не тут вони, зморені, сплять.
Та їхнімолитви й благання
В деревах десь тут шелестять.
Тут Київ та рідмійкозацький,
Тут наша свобода в крові.
Над братнім усопшим народом
Ми молимось, мертві й живі.
Я бачу — то маминісльози
Блискочуть на хвиляхДніпра.
Я знаю — моя Україна
Воскресне на поклик добра!

 6-й учень
Господи, за що нам цяспокута —
Куля гітлерівськагостра й люта! 
А за що загнали разом з нами 
Непорочнихдіточок до ями? 
Згаславнебі наша митьостання,
Та не згаслистогони й волання.
Нашіскарги, голоси засмути — 
Доки світу й сонця — буде чути!

 7-й учень
Мойсеюсивий, гнаний до рова, 
Пекла вогнем душа твоя жива,
Твоя печаль крушила серцезвіра. 
Ти гордо над безоднеюстояв, 
Руками очідітямзатуляв,
Йдучи на смерть, як Господу офіру. 
Здиралиодяг з тебе, як з Христа, 
Та в поглядітвоїмбула не мста,
А лишрозпука та сумнадокора,
Так, начебачивтинову скрижаль,
Де людствунакарбована печаль, 
Будущинанесправедлива й хвора. 
Невжелилась невинна кров задар,
Невжебудяччявкриє Бабин Яр, 
І новийцарзаб'є народи в ярма?
Ні, відсахнетьсясмертіхижий сон, 
Розвалитьсяновітній Вавилон! — 
Возрадуйся! — ти не помер задарма!

8-й учень
Возрадуйтесь з нами
Невинно вбиті,
Прилученісмертюсвоєю
До творителя,
В совістілюдствасяючі,
Наче сонце в блакиті,
В праведних душах сущі,
Невмирущімоїбрати!

 9-й учень
Великий Боже, ми з твоєїзгоди
Проходимо дорогу вБабин Яр,
Де смертютипоєднуєш народи,
Щобзберегтижиття й свободи дар.
Втішиплачі і зойки в тьміглибокій,

Серцярозбиті ласкою вгорни.
Даруй святому праху вічнийспокій,
Благословенні, непробуднісни!
Ведучий. 

Восени 1943 року війська 1-го Українського фронту по­чали форсуванняДніпра. Гітлерівці чинили шаленийопір, але їхнюоборон­нулінію «Східний вал» було прорвано. У Битві за Дніпро і визволенняКиєвапрославилисявоїнибагатьохнаціональностей. Звання Героя Ра­дянського Союзу одержали представники 41 національності. Серед них 1 838 росіян, 434 українців, 49 татар, 47 білорусів, 31 єврей, 28 казахів, 27 узбеків, 26 мордвин, 22 башкири, 19 грузин, 15 вірмен, 13 чувашів, 7 осетин і 49 воїнівіншихнаціональностей.

Ведуча. 

6 листопада 1943 року багатостраждальнийКиївбулови­зволеновіднацистськихзагарбників.
Розорене, змучене, але не поставлене на колінамістозустрічалосвоїхвизволителів. У тідніПавлоТичина писав:

Ти — наша честь, і гордість, і краса. 
Як голуб — ніжний, гострий, як коса.
Ти — наша слава, помста за руїни, 
Ти — невмирущесерцеУкраїни.

Ведучий. 

Пройдуть роки, але ніколи не забудутьсякривавізлочининацистського «нового порядку»: страхіттягітлерівськихконцтаборів, ма­совихрозстрілів, душогубок, убивств.

Якбифашисти не булирозбиті
Могутнім залпом наших батарей,
Чимігбизалишитися на світі
Незнищенимхоча б один єврей?
То в кожніміудейськімпоколінні
Нехай звучить молитва на устах
Про тих, якізуміли у Берліні
Повергнутизнеславлений рейхстаг
А. Кацнельсон

Ведуча. 
Довгі роки тоталітарноїсистемизамовчувалася правда про трагедіюБабиного Яру. На місцяхмасовихрозстрілів і катувань за наказом чиновниківвирослижитловиймасив та парк відпочинку.

Майже ЗО роківчекавсвого часу пам'ятник жертвам у БабиномуЯрі. НавколоБабиного Яру було створено чималоміфів, побудованих на на­півправдічинеправді. І тількиізздобуттямУкраїноюнезалежності вели­ка київськатрагедія стала відома широкому загалу. ПоетесаЛіна Костен­ко писала:

Гілку показали навербі. 
Широко руками розвели. 
Кажуть люди: десь тут у долині 
Всіживцемзакопанібули.
Тут Одарка, невсипущамати, 
Миротворицядитячихчвар.
Тут Лаврін, прислів'ямибагатий, 
І Кривенко, сивийчоботар.
Тут Юрко і чорноока Хана,
Всімалітоваришімої. 
Тут земля, а в нійглибока рана, 
Не чіпайте, болячеземлі.

 Ведучий. 

Для багатьохнародівнезалежнаУкраїна стала батьківщи­ною. Мир і злагода — це головне, що нам потрібносьогодні. Пам'ятаючи про трагедіюминулоївійни, ми з надієюдивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.
Народе, що дав геніїв великих,
Народе, щонесешізсвітовихглибин
Високийчесний дух середобмовин диких,
Низькийтобіуклін!
Нас хліб живив один, одніпоїли води,
Ділили, як брати, ми радість і печаль.
І нам за землю цю, за цвітїїсвободи
Життявіддать не жаль.
Нас не зломитьповік, бо ми не поодинці,
А поплічідемокрізьтемрявунегод...
Не умирать, а жить, євреї, українці!
Нехай живе народ!
М. Рильський
ВиконуєтьсяГімнУкраїни.